6 февраля 2020 02:06 / Новости

На межі язичництва та православ’я: священики розповіли про традицію освячувати великодні наїдки

Православні свята просякнуті народними традиціями. Так, нещодавно українці відсвяткували Водохреще, на яке заведено пірнати в ополонку, і вже морально готуються до Великого посту, завершенням якого є святкування Великодня з освяченням яєць і пасок. Проте досі тривають суперечки про походження цих традиції.

Багато хто вважає їх язичницькими. У ЗМІ можна зустріти чимало інформації про те, що паска – це «сонячний» калач, який випікали в жертву сонячним божествам. А писанки існували ще до хрещення Русі, адже в наших пращурів яйце завжди асоціювалося з небесним світилом і зародженням нового життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Великдень святкується щороку в різні дні

Однак священики зазначають, що подібні ознаки свята є народними традиціями, а не канонами, тому найперше треба звертати увагу на суть свята.

«Освячення пасок і яєць є традицією, але доброю та благочестивою. І є відповідні молитви на освячення паски, молочних і м’ясних страв, тому що перед Великоднем починається піст, коли справжні християни позбавляють себе всіх цих страв, ведуть благочестивий спосіб життя, не вживають цієї їжі. Тому, коли приходить Великдень, є велика радість духовна. Людина очистилася, вона наситилася їжею духовною і, відповідно, отримала церковне благословення освячення на ці всі страви. Якщо є молитви, а їх священики читають багато віків, відповідно, це є традиція православна. Отже вона має місце у церкві», – пояснює настоятель Катерининського храму отець Роман.

Також він каже: якщо ті, хто не дотримувався посту, а на Великдень знову несе ті самі продукти, то вже можна говорити, що це певний ритуал, не пов’язаний із християнством.

Отець Роман розповів і про своє ставлення до наклейок з іконами на яйцях. За його словами, такого робити не варто.

«Яйце треба з’їсти, але перед цим треба розірвати ікону, а такі дії добра не несуть. Краще, щоб там були візерунки. Я і сам пишу, вишкрябую. У мене на шкаралупі зазвичай є хрестик і написано «Христос воскрес! Воістину воскрес!». Але я стараюся навіть оцю шкарлупу, яка залишається, не викидати у смітник. Я її відношу на дачу та закопую в землю. До освяченої речі треба ставитись відповідно», – зазначає отець Роман.